НЕБЕЗПЕЧНА ОЛЕНКА ВОЛОХАТА В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

НЕБЕЗПЕЧНА ОЛЕНКА  ВОЛОХАТА В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Оленка волохата - стає актуальним для Рівненської області шкідником, суттєве зростання чисельності якого спостерігається в останні два роки, збереження високого рівня його шкодочинності відмічається нині, хоча в основному це шкідник степової і лісостепової зони України.

Навесні чорні, майже матові жуки Оленки волохатої заселяють квітучі трав’янисті та деревні рослини. Все тіло жука довжиною 9-13мм, особливо нижня його сторона, покрите густими жовтувато-сірими волосками. На надкрилах — 12 поперечних білих плям різної величини. Зимують жуки в грунті і виходять ранньою весною під час цвітіння кульбаби. Харчуються квітками: виїдають тичинки і маточки, обгризають пелюстки. Спочатку зустрічаються на кульбабі, потім на тюльпанах, нарцисах, ірисах, після чого в теплі сонячні дні перелітають на квітучі дерева абрикоса, персика, черешні, вишні, сливи, груші, яблуні, на суницю, сородину, виноград, калину та інші культури. Під час дощу, в холодні дні і на ніч ховаються в грунт.

Коли відцвітають плодові, оленка перелітає на злакові рослини, що ростуть в саду та лісосмугах. Перевагу вона надає пирію повзучому. Літ поодиноких жуків спостерігається до половини серпня, а масовий триває до середини червня.

Одним із вагомих факторів збільшення чисельності шкідника є безпосередній вплив діяльності людини, а саме: збільшення площ неорних земель, засмічених бур’янами, насамперед злаковими видами, особливо біля багаторічних насаджень та зменшенняя інтенсивності обробітку грунту, оскільки всі фази розвитку фітофага тісно пов’язані з грунтом. Це сприяє розширенню харчової бази для жуків та личинок оленки волохатої в другій половині вегетації. Особливість жуків харчуватися генеративними органами рослин в період цвітіння та здатність до перельотів утруднює проведення захисту рослин.

В умовах приватного сектору на невеликих ділянках, для зменшення чисельності жуків, дієвим є їх струшування з дерев та подальше знищення. Вищу ефективність такого заходу можна забезпечити якщо попередньо змочити дерева водою, що значно обмежить активність шкідника. Саме струшування варто проводити у вечірній час.

Жуків приваблює синій колір, тому актуальним та досить дієвим є використання пасток – різноманітних ємностей синього кольору, наповнених водою. Пастки виставляють під деревами, після відлову жуків їх виймають та знищують.

Для зменшення запасу личинок та для боротьби з іншими грунтоживучими шкідниками в грунті (дротяники, личинки хрущів), можна використовувати інсектициди типу Регент, Форс.

При високій чисельності жуків проводять хімічні обробки. При здійсненні цих заходів потрібно бути дуже обережними, оскільки масова поява шкідника збігається в часі з цвітінням більшості культур – в період медозбору. Обробки потрібно проводити до початку цвітіння культур: на плодових культурах – у фазу відокремлення бутонів – рожевий бутон, на ріпаку – наприкінці бутонізації. У будь-яких випадках слід застосовувати малотоксичні для бджіл інсектициди (препарати типу Каліпсо, Моспілан, Маврік) та обов’язково дотримуватися рекомендованих норм.

Захисні обробки проводять інсектицидами згідно «Переліку пестицидів та агрохімікатів дозволених до використання в Україні», з дотриманням регламентів їх застосування. Суб’єкти господарювання повинні завчасно (не менш ніж за дві доби) сповіщати населення та власників суміжних сільськогосподарських угідь про місця, строки і методи застосування пестицидів.

Під час проведення захисних заходів потрібно дотримуватися правил техніки безпеки.

Підготула: Завідувач відділу фітосанітарних процедур
ДУ “Рівненська обласна фітосанітарна лабораторія” - Оржеховська Л.В.